цинк
I -у, ч.
Zn. Хімічний елемент, проста речовина якого – синювато-сріблястий ковкий метал, яким вилучають золото з ціанідних розчинів, покривають інші метали (цинкування).
II -а, ч.
Старовинний духовий мундштуковий музичний інструмент.
Великий тлумачний словник сучасної української мови