цинк
(нім. Zink — ріжок) — старовинний духовий мундштучний музичний інструмент з конічним стволом без розтрубу, 7 ігровими отворами. Звук — ніжний і яскравий. Звукоряд діатонічний. Різновиди Ц. — дискантовий, теноровий, басовий (серпент).Застосовувався в світський, церковній та камерній музиці XVI — XVII ст. композиторами А.Габрієллі, К.Монтеверді, Й.С.Бахом, Г.Ф.Генделем, К.Глюком та ін. Вибув з вжитку в ХІХ ст.
Словник-довідник музичних термінів