цуравий
ЦУ́РАВИЙ, а, е, діал.
Драний.
Там коня пустив [Іван], вуздечку поклав у вербу, а сам пішов додому у своїй цуравій одежі (А. Калин);
// У лахмітті, обідраний (про людину).
За два роки вернувся Мишко, бідний, голодний, цуравий (з казки);
Хлопець три роки жиє у нечистоті. Зробився з нього здоровий хлопчище, тільки страшно цуравий і такий нечистий, що аж почорнів (В. Королевич).
Словник української мови (СУМ-20)