чайчин
ЧА́ЙЧИН, а, е.
Прикм. до ча́йка¹ 1, ча́йка¹ 2, належний чайці.
Але й конаючи, село Не умирало, та росло. Над ним ширяла пісня чиста, Як біле чайчине крило (М. Рильський);
Трави були високі й густі, так що Тимко не бачив дівчаток, а тільки чув їхні голоси, тоненькі, схожі на писк чайчиного виводку [виводка ] (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)