чайчин

ча́йчин

-а, -е.

Прикм. до чайка I 1), 2).

|| Належний чайці.

Значення в інших словниках

1. чайчин — ЧА́ЙЧИН, а, е. Прикм. до ча́йка¹ 1, ча́йка¹ 2, належний чайці. Але й конаючи, село Не умирало, та росло. Над ним ширяла пісня чиста, Як біле чайчине крило (М.  Словник української мови у 20 томах
2. чайчин — ча́йчин прикметник  Орфографічний словник української мови
3. чайчин — ЧА́ЙЧИН, а, е. Прикм. до ча́йка¹, 2; належний чайці. Але й конаючи, село Не умирало, та росло. Над ним ширяла пісня чиста, Як біле чайчине крило (Рильський, II, 1956, 131); Трави були високі й густі, так що Тимко не бачив дівчаток...  Словник української мови в 11 томах