чалий
ЧА́ЛИЙ, а, е.
1. Сірий, сіро-коричневий (про масть коней).
Старший лейтенант Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (Іван Ле);
І знає тільки чалий кінь та волошкова далечінь, які стежки, які дороги йому судилися в житті (В. Швець);
Вони [коні] мчали бадьорою риссю, всі чалі, і тільки клуби білої пари над ними говорили про довгий шлях (О. Довженко);
* Образно. Гудуть дроти над полем чалим (В. Сосюра);
Куди? Куди? Та звісно ж – Туди, туди, за обрій чалий... Я вдарив ще раз топірцем І грюки лунко поплигали (М. Хвильовий).
2. у знач. ім. ча́лий, лого, ч. Кінь такої масті.
Біля конов'язі стояли прив'язані кілька верхових коней та пара чалих у санях (А. Головко);
Машинами (не чалими!) Дві греблі збудували ми (В. Іванович).
Словник української мови (СУМ-20)