чевріти
ЧЕ́ВРІТИ, ію, ієш, недок., діал.
Чахнути (див. ча́хнути²).
– Ой, важке наше життя! Ми нидіємо та чевріємо отут. Не живемо, а тільки животіємо в цій глушині (І. Нечуй-Левицький);
Чевріє дитина (Сл. Б. Грінченка);
Просо не росте, зовсім пожовкло, тільки чевріє (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)