черепиця
ЧЕРЕПИ́ЦЯ, і, ж., збірн.
Покрівельний матеріал у вигляді випалених глиняних і цементових жолобчастих пластинок або плиток.
За собором стояв невеличкий одноповерховий будиночок під червоною черепицею (О. Іваненко);
Під шатрастим ясеном хатка стара в іржаво-рудій черепиці (Є. Гуцало);
Дах фасадної частини будинку було вкрито глазурованою черепицею (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)