черепиця
ЧЕРЕПИ́ЦЯ, і, ж., збірн. Покрівельний матеріал у вигляді випалених глиняних і цементових жолобчастих пластинок або плиток.
За собором стояв невеличкий одноповерховий будиночок під червоною черепицею (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 228);
Дах фасадної частини будинку було вкрито глазурованою черепицею (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 82).
Словник української мови (СУМ-11)