черепичина

ЧЕРЕПИ́ЧИНА, и, ж. Жолобчаста випалена пластинка або плитка, виготовлена з глини або цементу; використовується як покрівельний матеріал.

На хаті вітром знесло кілька черепичин і світилися крокви (Чорн., Потік.., 1956, 204).

Значення в інших словниках

1. черепичина — ЧЕРЕПИ́ЧИНА, и, ж. Жолобчаста випалена пластинка або плитка, виготовлена з глини або цементу; використовується як покрівельний матеріал. На хаті вітром знесло кілька черепичин і світилися крокви (С. Чорнобривець).  Словник української мови у 20 томах
2. черепичина — черепи́чина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. черепичина — -и, ж. Жолобчаста випалена пластинка або плитка, виготовлена з глини або цементу; використовується як покрівельний матеріал.  Великий тлумачний словник сучасної мови