чистенько
ЧИСТЕ́НЬКО.
Присл. до чисте́нький.
Вони були зодягнені чистенько і просто (Григорій Тютюнник);
Видко, що господиня за лелію дбає, – обполола чистенько, ще й прутиками обтикала для захисту (Леся Українка);
[Горніг:] Найкращі речі в будинку [фабриканта] так тобі чистенько порубали, мов на те найнялись (Леся Українка);
// у знач. пред.
На кухні, правда, чистенько, а обід не дуже розкішний (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)