чистенько
ЧИСТЕ́НЬКО. Присл. до чисте́нький.
Вони були зодягнені чистенько і просто (Тют., Вир, 1964, 57);
Видко, що господиня за лелію дбає,— обполола чистенько, ще й прутиками обтикала для захисту (Л. Укр., III, 1952, 493);
[Горніг:] Найкращі речі в будинку [фабриканта] так тобі чистенько порубали, мов на те найнялись (Л. Укр., IV, 1954, 247);
// у знач. присудк. сл.
На кухні, правда, чистенько, а обід не дуже розкішний (Гончар, Тронка, 1963, 95).
Словник української мови (СУМ-11)