читальник
ЧИТА́ЛЬНИК, а, ч., заст.
1. Читач.
Реєстру захватів пора покласти край, Моїх читальників шануючи терпіння (М. Рильський);
// Той, хто читає щось у даний момент.
– Наші ліві депутати, – долітають до мене слова читальника, – тримають, – тут Юхим передихнув, далі знов нагнувся до книжки й додав: – ся... Хм... і нащо воно так: тут “тримають”, а потім “ся” (С. Васильченко);
Далі я читав, вважаючи на знаки, і бачив, як щасливий батько любувався своїм читальником (М. Стельмах).
2. Той, хто постійно відвідує читальню.
Він прочитував цілу газету від заголовку [заголовка] аж до оповісток. Та й читальники слухали терпеливо від початку до кінця (Л. Мартович);
Багато читальників дожидається тієї книжки (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)