читальник
ЧИТА́ЛЬНИК, а, ч., заст.
1. Читач.
Реєстру захватів пора покласти край, Моїх читальників шануючи терпіння (Рильський, Поеми, 1957, 244);
// Той, хто читає щось в даний момент.
— …Наші ліві депутати,— долітають до мене слова читальника, — тримають,— тут Юхим передихнув, далі знов нагнувся до книжки й додав: — ся… Хм… і нащо воно так: тут "тримають", а потім "ся" (Вас., І, 1959, 360);
Далі я читав, вважаючи на знаки, і бачив, як щасливий батько любувався своїм читальником (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 195).
2. Той, хто постійно відвідує читальню.
Він прочитував цілу газету від заголовку [заголовка] аж до оповісток. Та й читальники слухали терпеливо від початку до кінця (Март., Тв., 1954, 418).
Словник української мови (СУМ-11)