човгання
ЧО́ВГАННЯ, я, с.
Дія за знач. чо́вгати і звуки, утворювані цією дією.
Ми йдемо розміреним кроком. Ні пісні, ні тихого гомону, тільки приглушене човгання сотень ніг: раз-два, раз-два, раз-два... (П. Колесник);
Мати вийшла. Орися ще чула човгання двох лопат, які вона очищала одна об одну від присохлої грязюки, потім дзенькнуло (П. Автомонов);
З сіней чується якийсь шерех, якесь човгання, якесь кректання. Бряжчить відро (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)