чотирикутник
ЧОТИРИКУ́ТНИК, а, ч.
Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути.
Мишко щасливо посміхався і механічно вирізував ножиком на ложі свого автомата третій великий чотирикутник (Ю. Збанацький);
Посипані жовтим пісочком, вони [алеї] розкраяли ліс на правильні чотирикутники (І. Багмут);
// у знач. присл. чотирику́тником. У формі такої фігури.
Там, у дитячій, не світилося, але відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла, і вона падала на підлогу великим і довгим чотирикутником (Ю. Смолич);
Всі колони були вишикувані чотирикутником, в центрі якого височів стовп з прибитою навскоси товстою дошкою (А. Хижняк);
// Простір, предмет у формі такої фігури.
А за чотирикутником дверей палав сонячний південь (З. Тулуб);
У темному чотирикутникові вікна на другому поверсі альтанки вона розглянула нечіткий обрис погруддя (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)