чотирикутник

чотирику́тник

-а, ч.

Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути.

|| у знач. присл. чотирикутником. У формі такої фігури.

|| Простір, предмет у формі такої фігури.

Значення в інших словниках

1. чотирикутник — ЧОТИРИКУ́ТНИК, а, ч. Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути. Мишко щасливо посміхався і механічно вирізував ножиком на ложі свого автомата третій великий чотирикутник (Ю.  Словник української мови у 20 томах
2. чотирикутник — чотирику́тник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. чотирикутник — Плоский багатокутник з 4-ма сторонами, ск., ч. рівносторонній (квадрат, ромб), трапеція.  Універсальний словник-енциклопедія
4. чотирикутник — Чотирику́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чотирикутник — ЧОТИРИКУ́ТНИК, а, ч. Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути. Мишко щасливо посміхався і механічно вирізував ножиком на ложі свого автомата третій великий чотирикутник (Збан., Таємниця..  Словник української мови в 11 томах