чудацький
ЧУДА́ЦЬКИЙ, а, е.
Те саме, що чудерна́цький.
Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не здавалося все це чудацьким (О. Ільченко);
Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю (С. Ковалів);
Рослинність була незвичайно буйна, розкішна – буйніша ніж у теперішніх гарячих краях. Звіра всякого земноводного було страшенно багато, великого, чудацького; ті звірі позникали (з наук. літ.);
Ліс лежав замкнений у собі, вдоволений. Сиві маси мряк висіли в чудацьких формах над ним, місцями ясніші й темніші, і силувалися розвести неприязний сумрак його глибини (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)