чудацький
ЧУДА́ЦЬКИЙ, а, е. Власт. чудакові; дивний.
Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не вдавалося все це чудацьким (Ільч., Серце жде, 1939, 239);
Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю (Ков., Світ.., 1960, 86).
Словник української мови (СУМ-11)