чудачка
ЧУДА́ЧКА, и, ж. Жін. до чуда́к.
[Тоня:] Справді, чудачка ви, Галю. Варто було через це хвилюватись (Коч., II, 1956, 454);
Марко хотів шугнути крізь натовп, але раптом перед ним стала дівчина, чудачка з синіми очима (Мик., II, 1957, 426).
Словник української мови (СУМ-11)