чудачка

ЧУДА́ЧКА, и, дав. і місц. ці, ж.

Жін. до чуда́к.

[Тоня:] Справді, чудачка ви, Галю. Варто було через це хвилюватись (І. Кочерга);

Мала масу приклонників [прихильників], через неї люди вбивали себе. І раптом –, можете уявити собі цю чудачку, боїться! Боїться нашого Руді, як маленька дівчинка! (В. Винниченко);

Марко хотів шугнути крізь натовп, але раптом перед ним стала дівчина, чудачка з синіми очима (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. чудачка — чуда́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. чудачка — -и. Жін. до чудак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чудачка — ЧУДА́ЧКА, и, ж. Жін. до чуда́к. [Тоня:] Справді, чудачка ви, Галю. Варто було через це хвилюватись (Коч., II, 1956, 454); Марко хотів шугнути крізь натовп, але раптом перед ним стала дівчина, чудачка з синіми очима (Мик., II, 1957, 426).  Словник української мови в 11 томах
4. чудачка — Чудачка, -ки ж. Чудачка. Чудачка! як умерла, то й ногами не дриґає. Ном. № 8308.  Словник української мови Грінченка