чудацтво
ЧУДА́ЦТВО, а, с. Властивість за знач. чуда́цький.
"Що це з ним одразу сталося?"-міркував собі той, але вже не дивувався, бо потроху звик до професорових чудацтв (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 108).
Словник української мови (СУМ-11)ЧУДА́ЦТВО, а, с. Властивість за знач. чуда́цький.
"Що це з ним одразу сталося?"-міркував собі той, але вже не дивувався, бо потроху звик до професорових чудацтв (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 108).
Словник української мови (СУМ-11)