чудацтво

чуда́цтво

-а, с.

Властивість за знач. чудацький.

Значення в інших словниках

1. чудацтво — Дивацтво, чудернацтво  Словник чужослів Павло Штепа
2. чудацтво — ЧУДА́ЦТВО, а, с. Властивість за знач. чуда́цький. “Що це з ним одразу сталося?” – міркував собі той, але вже не дивувався, бо потроху звик до професорових чудацтв (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
3. чудацтво — чуда́цтво іменник середнього роду чудацький вчинок  Орфографічний словник української мови
4. чудацтво — Чуда́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чудацтво — ЧУДА́ЦТВО, а, с. Властивість за знач. чуда́цький. "Що це з ним одразу сталося?"-міркував собі той, але вже не дивувався, бо потроху звик до професорових чудацтв (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 108).  Словник української мови в 11 томах