чудність
ЧУ́ДНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до чудни́й 1.
Юра іде. Він відчуває якусь чудність цієї події, але він уже забув, що це тільки сон (Ю. Смолич);
Нема що, заходи не йдуть намарне. Але й тут виявляється чудність пана доктора: раптом хапає її, зминає всю і при розчинених дверях починає скажено цілувати. При розчинених дверях! (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)