чудність

ЧУ́ДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до чудни́й 1.

Юра іде. Він відчуває якусь чудність цієї події, але він уже забув, що це тільки сон (Смолич, II, 1958, 15).

Значення в інших словниках

1. чудність — [чуд(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
2. чудність — ЧУ́ДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до чудни́й 1. Юра іде. Він відчуває якусь чудність цієї події, але він уже забув, що це тільки сон (Ю. Смолич); Нема що, заходи не йдуть намарне.  Словник української мови у 20 томах
3. чудність — чу́дність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. чудність — -ності, ж. Абстр. ім. до чудний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови