чудодійник

ЧУДОДІ́ЙНИК, а, ч.

Те саме, що чудоді́й;

// перен. Той, хто захоплює своєю працею; майстер своєї справи.

Значення в інших словниках

1. чудодійник — див. чародій  Словник синонімів Вусика
2. чудодійник — чудоді́йник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. чудодійник — -а, ч. Те саме, що чудодій.  Великий тлумачний словник сучасної мови