чудодійно
ЧУДОДІ́ЙНО, заст., розм.
Присл. до чудоді́йний.
Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза, сам і в повітку вкотися (О. Ковінька);
Та ось дівчина зняла окуляри. На Віталія глянули великі чорні очі. Вони ураз чудодійно змінили обличчя бібліотекарки: зробили його з непримітного – виразним, з негарного – гарним (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)