чудь
ЧУДЬ, і, ж., збірн.
Давньоруська назва естів, а також неслов'янських племен, що жили на землях Новгорода Великого, на сході від Онезького озера по річці Онезі та Північній Двіні.
На північний схід від литовців і слов'ян жили: чудь (ести), меря, мордва, черемиси (марі) та ін. (з наук. літ.);
Ярослав із дружиною ходив на чудь (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)