чудій
ЧУДІ́Й, я́, ч., розм.
Те саме, що дива́к.
[Смола:] От чудій. На, на твої протоколи (І. Микитенко);
– Цей будинок колись будував для себе один чудій-адмірал, – каже господар, оглядаючись на зв'язкового (Ю. Яновський);
– Мені треба квартиру, – сказав головний інженер .. – От чудій, – зітхнув директор (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)