шамкати
ША́МКАТИ¹, аю, аєш, недок., розм.
1. Говорити невиразно, нерозбірливо, злегка шепелявлячи.
– І чого жахаються, дурні? – шамкає він беззубим ротом. – Діда Хо, що світ прозвав страхом? А дід цілком і не страшний... (М. Коцюбинський);
Вибираючи коноплі, бабуся шамкає беззубим ротом баладу про лиху свекруху (С. Васильченко);
Надійка так і не могла добрати, що говорить до неї, шамкаючи, Тимофій Гаврилович (В. Козаченко);
* Образно. Здавалося, отак сидів би день, місяць, не пив, не їв, аби тільки гупав бубон, шамкала стара катеринка і лився в груди прозорий, холодний струмінь весни (М. Чабанівський).
2. рідко. Утворювати шарудливі, шелесткі звуки; шелестіти.
ША́МКАТИ², аю, аєш, недок., діал.
Ходити або робити щось швидко, поспіхом.
Словник української мови (СУМ-20)