шанобливо

ШАНОБЛИ́ВО.

Присл. до шанобли́вий.

Вона завжди уважно й навіть шанобливо слухала Батуру – .. він так красиво говорить... (С. Журахович);

Незважаючи на свою норовисту вдачу, Варя ставилась до свого бригадира чемно і навіть шанобливо (Д. Ткач);

Всі запорожці скинули шапки і шанобливо схилили голови (О. Довженко);

На порозі з'явився старий челядник. Впізнавши пана Бжеського, він шанобливо вклонився і допоміг йому злізти з коня (З. Тулуб);

Раз чи два Гоголь кидав здивований погляд на слухачів .. і зустрічався очима з Дюром, який дивився на нього нібито шанобливо, але разом з тим і образливо (О. Полторацький).

Значення в інших словниках

1. шанобливо — шанобли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. шанобливо — Присл. до шанобливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шанобливо — ШАНОБЛИ́ВО. Присл. до шанобли́вий. Вона завжди уважно й навіть шанобливо слухала Батуру — ..він так красиво говорить… (Жур., Опов., 1956, 112); Незважаючи на свою норовисту вдачу, Варя ставилась до свого бригадира чемно і навіть шанобливо (Ткач, Плем’я..  Словник української мови в 11 томах