шпага
ШПА́ГА, и, ж.
Холодна зброя з прямим вузьким і довгим клинком тригранної, чотиригранної і шестигранної форми.
На гербі Полтави – прапори Петра І і схрещені шпаги – на спогад про перемогу російських військ над шведами у 1709 році (з наук.-попул. літ.);
Дуже було смішно, як один слон представляв пана в ресторані, другий кухаря в білій шапці і хвартусі, третій поліцейського в треуголці і при шпазі (Леся Українка);
* Образно. Ніч .. З бойової рубки синіми шпагами прожекторів м'яко фехтує сигнальник (О. Корнійчук);
* У порівн. Хутір лежав між горбами. Тополі, високі, рівні, вібрували на вітрі, як сталеві шпаги (Григорій Тютюнник);
// перен. Те саме, що шпажи́ст.
Авторитет українського фехтування на світовій арені досить високий: перша рапіра планети – львів'янинВасиль Станкевич, перша шпага у світі – киянин Григорій Крисс (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)