штукарити
ШТУКА́РИТИ, рю, риш, недок., розм.
Займатися штукарством, поводитися як штукар.
– Та я не про воли, я кажу: Добридень! – Сам ти, – каже [глухий дід], – злидень, а я хазяїн!.. – Та годі-бо вже тобі штукарити!.. Тут чоловік про діло, а ти... (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)