штукарити
ШТУКА́РИТИ, рю, риш, недок., розм. Займатися штукарством, поводитися як штукар.
— Та я не про воли, я кажу: Добридень! — Сам ти,— каже [глухий дід],— злидень, а я хазяїн!..— Та годі-бо вже тобі штукарити!.. Тут чоловік про діло, а ти… (Гр., II, 1963, 349).
Словник української мови (СУМ-11)