штурпаччя
ШТУРПА́ЧЧЯ, я, с., діал.
Збірн. до штурпа́к 1.
Під чоботиськами Давида великими полумисками обламувався сніг, пружинила промерзлою щіткою невидима осока, твердо гнулося штурпаччя кінського щавлю (М. Стельмах);
А на межі, яка швидше скидається на городьбу, в полині й лободі навалено всякого штурпаччя й каміняччя, що за багато років викопано на городі (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)