штурх
ШТУРХ, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. шту́рха́ти і штурхну́ти.
Штурх Панька в око, а Панько і так сліпий (Номис);
Сидів пасинок на призьбі, а вона з сіней штурх його рогачем у спину! (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)