ябедник
Я́БЕДНИК, а, ч., розм.
Той, хто зводить наклеп на кого-небудь, обмовляє когось, доносить комусь на когось.
– Знаєте що, – зашавкотів він. – .. Треба дізнатись, хто писав жалобу... Коли справді Порох – тоді нічого й казати... Ябедник писав! Хто повірить ябедникові? (Панас Мирний);
Ось і Брикун якраз виходить з похилої старої хати. Одяг, постать, хода, – достойність! не впізнати колишнього першого ябедника і склочника (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)