імплікація
ІМПЛІКА́ЦІЯ, ї, ж., лог.
Поєднання двох простих висловів у складний за допомогою конструкції “якщо..., то”.
У звичайному міркуванні використовують формальну імплікацію, коли прості судження пов'язані за смислом, наприклад, “Якщо не буде дощу, то ми підемо на прогулянку” (з наук. літ.);
Термін “девіація” на позначення широкого кола різноманітних типів порушень мовних норм, стратегій мовлення, імплікацій та імплікатур дискурсу в “нормальних” станах свідомості вперше в україністиці вжив Ф. Бацевич (з наук.-попул. літ.);
// Логічний умовивід.
Аналіз спроб раціональної самокритики містить у собі імплікації, які дають нам підстави покладатися в своїй життєвій орієнтації на розум (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)