пірнач —
пірна́ч іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пірнач —
-а, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). || У козацькому війську – ця зброя як знак влади полковника.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пірнач —
ПІРНА́Ч, а́, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.).
Словник української мови у 20 томах
пірнач —
ЖЕЗЛ (особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища тощо); БУЛАВА́ (з кулястим потовщенням на кінці); ПАТЕРИ́ЦЯ (перев. у священнослужителів); БУНЧУ́К іст.
Словник синонімів української мови
пірнач —
ПІРНА́Ч, а́, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). Кинув геть юнак пірнач злотистий і зломив надвоє гостру шаблю (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
пірнач —
Пірнач, -ча м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся перами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.
Словник української мови Грінченка