пірнач

ПІРНА́Ч, а́, ч.

Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.).

Кинув геть юнак пірнач злотистий і зломив надвоє гостру шаблю (Леся Українка);

Зійшлися перші лави, Дзвенять шаблі, дзвенять мечі, Над полем бою величавим Злітають горді пірначі (Я. Шпорта);

* У порівн. Не сказала віла біла й слова, тільки погляд кинула урочий, наче той пірнач блискучий, гострий (Леся Українка);

// У козацькому війську – ця зброя як знак влади полковника.

– Отака! Гамуй йому козаків, коли полковницький пірнач у судді! – Да що по тому пірначеві! – каже Костомара. – Козаки судді і ухом не ведуть, а тебе і без пірнача послухають (П. Куліш);

Гетьман урочисто, на очах усього війська, вручив Богуну полковницький пірнач (Я. Качура);

Козацьке військо вирушає в похід. Майорять різнобарвні прапори. На чолі полків гарцюють на баских конях полковники з пірначами в руках (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. пірнач — пірна́ч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пірнач — -а, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). || У козацькому війську – ця зброя як знак влади полковника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пірнач — Булава, знак влади старшини  Словник застарілих та маловживаних слів
4. пірнач — ЖЕЗЛ (особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища тощо); БУЛАВА́ (з кулястим потовщенням на кінці); ПАТЕРИ́ЦЯ (перев. у священнослужителів); БУНЧУ́К іст.  Словник синонімів української мови
5. пірнач — ПІРНА́Ч, а́, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). Кинув геть юнак пірнач злотистий і зломив надвоє гостру шаблю (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. пірнач — Пірнач, -ча м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся перами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.  Словник української мови Грінченка