пірнач
пірна́ч
-а, ч.
Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.).
|| У козацькому війську – ця зброя як знак влади полковника.
Великий тлумачний словник сучасної української мови