пірнач

Пірнач, -ча

м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся перами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.

Значення в інших словниках

1. пірнач — пірна́ч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пірнач — -а, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). || У козацькому війську – ця зброя як знак влади полковника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пірнач — ПІРНА́Ч, а́, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах
4. пірнач — Булава, знак влади старшини  Словник застарілих та маловживаних слів
5. пірнач — ЖЕЗЛ (особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища тощо); БУЛАВА́ (з кулястим потовщенням на кінці); ПАТЕРИ́ЦЯ (перев. у священнослужителів); БУНЧУ́К іст.  Словник синонімів української мови
6. пірнач — ПІРНА́Ч, а́, ч. Давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави (у 2 знач.). Кинув геть юнак пірнач злотистий і зломив надвоє гостру шаблю (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах