вартовий

вартови́й

[вартовий]

м. (на) -вому/-то^ув'ім, мн. -то^ув'і

Значення в інших словниках

1. вартовий — (той, хто стоїть на варті) вартівник, чатовий, розм:. караульний, вартівничий.  Словник синонімів Полюги
2. вартовий — вартови́й 1 прикметник вартови́й 2 іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. вартовий — -а, -е. 1》 Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. || Стос. до варти, пов'язаний з вартуванням. 2》 рідко. Те саме, що черговий. 3》 у знач. ім. вартова, -вої, ж. Приміщення для вартових.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вартовий — ВАРТОВИ́Й, а́, е́. 1. Який несе варту, охороняє кого-, що-небудь. Парк теж оточувала вартова сторожа (О. Стороженко); Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру (Леся Українка); До відділку, не постукавши в двері...  Словник української мови у 20 томах
5. вартовий — I бекетник (вартовий у запорожців), варта, вартівник, вартівниченько, вартівничий, вартник, вартовець, вартовик, вартовничий, вартовник, вартовничок, вахтар, вахтовий, вахтовик, впередзорець, годинний, доглядач, дозорець, дозорник, дозорця, караульний...  Словник синонімів Вусика
6. вартовий — ВАРТІ́ВНЯ (приміщення для вартових), ВАРТОВА́ рідше, ЧАТІ́ВНЯ, КАРАУ́ЛЬНЯ розм., СТОРО́ЖКА розм. Раптом у вартівні пролунав гучний солдатський бас (Н. Рибак); Спостерігачам вийти звелів на чатівні дозорні (переклад Б. Тена).  Словник синонімів української мови
7. вартовий — Вартови́й, -во́го; -тові́, -ви́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вартовий — ВАРТОВИ́Й, а́, е́. 1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. Парк теж оточувала вартова сторожа (Стор., І, 1957, 370); Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру (Л. Укр., II, 1951, 276); // Стос.  Словник української мови в 11 томах
9. вартовий — Вартовий, -а, -е 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. МПр. 73. 2) = вартівник. ЗОЮР. І. 159. К. ЧР. 389.  Словник української мови Грінченка