епічний —
-а, -е. 1》 Прикм. до епос. || Який становить епос. || Власт., характерний для епосу. Епічна форма. Епічний розмір. || Власт. творцеві епосу. 2》 Спокійний, розважливий, безпристрасний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
епічний —
Лагідновеличний
Словник чужослів Павло Штепа
епічний —
Епі́чний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
епічний —
ЕПІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до е́пос. Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями (Л. Укр., III, 1952, 681); // Який становить собою епос.
Словник української мови в 11 томах