епічний
ЕПІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до е́пос.
Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями (Л. Укр., III, 1952, 681);
// Який становить собою епос.
Епічними творами (або епосом) називаються такі, які змальовують життя в розповіді про людей, про події, в яких вони беруть участь, про їх вчинки, переживання, про взаємовідносини між людьми (Укр. літ., 8, 1957, 98);
// Власт., характерний для епосу.
Найбільш вражає в його [Ф. Г. Кричевського] творчості героїчна піднесеність образів, епічна широта, монументальність, великий драматизм (Вітч., 2, 1961, 171);
Епічна форма; Епічний розмір; Епічний образ;
// Власт. творцеві епосу.
Уже з перших поезій [М.] Бажан визначається як поет епічного складу (Укр. літ., 10, 1957, 118).
2. Спокійний, розважливий, безпристрасний.
Лірична за внутрішньою суттю, його розповідь є зовні епічною (Від давнини.., І, 1960, 380);
А спереду.. бубонить і бубонить епічний голос… (Вас., Незібр. тв., 1941, 225).
Словник української мови (СУМ-11)