епічний

епі́чний

-а, -е.

1》 Прикм. до епос.

|| Який становить епос.

|| Власт., характерний для епосу. Епічна форма. Епічний розмір.

|| Власт. творцеві епосу.

2》 Спокійний, розважливий, безпристрасний.

Значення в інших словниках

1. епічний — епі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. епічний — (жанр) розповідний, оповідний; (- розповідь) спокійний, розважливий, не емоційний.  Словник синонімів Караванського
3. епічний — [еип’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. епічний — Лагідновеличний  Словник чужослів Павло Штепа
5. епічний — епі́чний (грец. επικός) 1. Властивий епосові, розповідний. 2. Переносно – велично спокійний, безсторонній.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. епічний — Епі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. епічний — ЕПІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до е́пос. Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями (Л. Укр., III, 1952, 681); // Який становить собою епос.  Словник української мови в 11 томах