епічний

(жанр) розповідний, оповідний; (- розповідь) спокійний, розважливий, не емоційний.

Значення в інших словниках

1. епічний — епі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. епічний — [еип’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. епічний — -а, -е. 1》 Прикм. до епос. || Який становить епос. || Власт., характерний для епосу. Епічна форма. Епічний розмір. || Власт. творцеві епосу. 2》 Спокійний, розважливий, безпристрасний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. епічний — Лагідновеличний  Словник чужослів Павло Штепа
5. епічний — епі́чний (грец. επικός) 1. Властивий епосові, розповідний. 2. Переносно – велично спокійний, безсторонній.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. епічний — Епі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. епічний — ЕПІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до е́пос. Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями (Л. Укр., III, 1952, 681); // Який становить собою епос.  Словник української мови в 11 томах