кореневий —
корене́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
кореневий —
-а, -е. 1》 Прикм. до корінь 1). Кореневе підживлення рослин. 2》 лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.). Кореневі голосні. || Який становить корінь слова. Коренева морфема. || Який падає на корінь слова. Кореневий наголос. || Який складається тільки з кореня.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кореневий —
КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́рінь 1. – Не жилець воно [дерево]. І дупляве, і коренева шийка підгниває (О. Донченко); Коренева система урболандшафтів є потужним бар'єром...
Словник української мови у 20 томах
кореневий —
Корене́вий, -ва, -ве (від ко́рінь)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кореневий —
КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́рінь 1. Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (Практ. з анат. рослин, 1955, 163); Кореневе підживлення рослин. 2. лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.). Кореневі голосні; // Який становить корінь слова.
Словник української мови в 11 томах