кореневий

КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до ко́рінь 1.

Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (Практ. з анат. рослин, 1955, 163);

Кореневе підживлення рослин.

2. лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.).

Кореневі голосні;

// Який становить корінь слова.

Коренева морфема;

// Який падає на корінь слова.

Кореневий наголос;

// Який складається тільки з кореня.

Слово, що не має афіксів або мав тільки корінь і закінчення, зветься кореневим словом (Сл. лінгв. терм., 1957, 97).

Значення в інших словниках

1. кореневий — корене́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кореневий — [кореиневией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. кореневий — -а, -е. 1》 Прикм. до корінь 1). Кореневе підживлення рослин. 2》 лінгв. Належний до кореня (у 4 знач.). Кореневі голосні. || Який становить корінь слова. Коренева морфема. || Який падає на корінь слова. Кореневий наголос. || Який складається тільки з кореня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кореневий — КОРЕНЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ко́рінь 1. – Не жилець воно [дерево]. І дупляве, і коренева шийка підгниває (О. Донченко); Коренева система урболандшафтів є потужним бар'єром...  Словник української мови у 20 томах
5. кореневий — Корене́вий, -ва, -ве (від ко́рінь)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)