Значення в інших словниках
-
небажання —
небажа́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
небажання —
-я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
небажання —
НЕБАЖА́ННЯ, я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь. Річ тут не йде про бажання чи небажання (В. Еллан-Блакитний); Ох, і сікли ж його, справді, не раз – не даром йому далося його небажання підкоритись бундючним панам! (Є.
Словник української мови у 20 томах
-
небажання —
НЕБАЖА́ННЯ перев. з інфін. (відсутність бажання, прагнення робити що-небудь), НЕОХО́ТА до чого, з інфін. і без додатка, НЕ́ХІТЬ до чого і без додатка; ЗНЕОХО́ТА перев. без додатка, розм. (відсутність бажань, байдужість).
Словник синонімів української мови
-
небажання —
НЕБАЖА́ННЯ, я, с., перев. з інфін. Відсутність бажання, прагнення здійснити що-небудь. Річ тут не йде про бажання чи небажання (Еллан, II, 1958, 115); Ох, і сікли ж його, справді, не раз — не даром йому далося його небажання підкоритись бундючним панам!...
Словник української мови в 11 томах